Thread: Різні пісні

Kasey (Kvitka) Cisyk


Верше, мій верше


Ой верше, мій верше,
Мій зелений верше.
Уж мі так не буде, |
Уж мі так не буде, | (2)
Як... як било перше. |

Бо перше мі било,
Барз мі добре било.
Од своєй мамички, |
Од своєй мамички, | (2)
Не ходити било. |

Не ходити било,
Куди я ходила.
Не любити било, |
Не любити било, | (2)
Кого я любила. |

Не ходити било
Горами, стежками.
Не любити хлопця |
Не любити хлопця | (2)
З чорними бровами. |

Верше... Мій верше...

Квітка Цісик


Журавлі

Музика: Лев Лепкий
Слова: Богдан Лепкий

Чуєш брате мій, товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком журавлі у вирій.

Приспів:
Кличуть "Кру-кру-кру, в чужині умру,
Заки море перелечу, крилонька зітру, крилонька зітру".

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.

Приспів

Квітка Цісик
Рiдна мати моя

Квітка Цісик

Пісні України

Квітка Цісик

Два кольори
1989

ВИА "Мрия"

Ой, у вишневому садочку

Диана Арбенина и Тоня Матвиенко

"Скрипаль"

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Соло.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна.
І не знала, що ця музика чарівна
Не для мене, а для іньшої луна.

Соло.

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Лабій, Положинський, Присяжний -

Як Би Всі Люди

Спо... Споглядаю таку картину:
Am
Кремезний дядько, напруживши спину,
F
Бреше з екрану про всякі штуки
G
Використовує дані науки

Він дуже хотів би, щоб ми йому вірили щиро
Щоб ми не сумнівались, що він тре нам правдиво
Щоб ми вдячно сприймали всілякі прогнози
І не помічали, що в нього заучені пози

Ось він ніби між іншим так щиро сміється
Він такий симпатяга, йому так здається
І то нічого, що в кульмінації супер-пупер промови
Він як завжди не знаходить потрібного слова

Але ми його бачим, ми його розуміємо
Ми йому співчуваємо, а співчувати ми вмієм
Йому по-своєму важко, він нещасна людина
Він мусить боротися за громадянина

Він так і працює і все ніби нормально,
Але якось вночі він просинається в спальні
І не може заснути, бо брехня ріже очі
А в дитинстві він на скрипку ходив "мєжду прочім"

Приспів:
C
Якби всі люди взяли гітари би
Am
І заграли, і заспівали би
F
Під баяни і під цимбали би
G
Почуття свої повідкривали би

Може зразу було би диво би
Більше серце ніколи б нило би
Може сонце всім засвітило би
Всіх обігріло би

С
Є-є-є-є-є... О-йо-йо-йо-йой...

А ось інший дядько, він теж ніби нормальний,
Він сидить в телеекрані цілодобово буквально,
В нього правильна постава і довірливі очі,
Понад усе у всьому світі він нам сподобатися хоче.

Він нам втирається в довіру, хоче стати нашим другом,
А потім раптом нас лякає прихованим недугом.
Але він звісно ж нас врятує, він за наші купюри
Нам продасть супертаблетки або супермікстури.

І то не біда, що ми не ведемось, все-одно знайдуться бабульки,
Які віддадуть останні гроші за фуфлові пігулки.
А між іншим це була цілком нормальна дитина,
Він ходив в музичну школу на піаніно.

Приспів.

А хтось скаже : "А де ж мораль?" А немає моралі!
Бо неважливо чи ти в кедах, чи маєш модні сандалі
Чи ти є на посаді у банку, чи ти простий у школі вчитель
Кожен хоче життя своє без сорому прожити

Для цього треба пригадати, яка ти золота була дитина
І у собі відшукати оту маленьку людину.
Але це все якось дуже складно, якщо простіше сказати
То в житті найкраще просто ніколи не брехати. (Ага...)

Приспів.

Тамара Миансарова

Ой, летiли дикi гуси

https://www.youtube.com/watch?v=qEQkZ3brUQQ



ТИХО НАД РІЧКОЮ

Тихо над річкою в ніченьку темную.
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії:
Ось вони — в річці, на дні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.

То йому мариться доля щасливая
В хвилях бурхливих життя
Може озвалося щастя зрадливее
Плаче, шука вороття
Може озвалося щастя зрадливее
Плаче, шука вороття

Published on Mar 26, 2014


Ukrainian folk song by Nina Matvienko у супроводі ансамбля "Ліра":
А.Шпаков (керівник), С.Крутіков, О.Калінін, В.Ломаєв;
виробництво "Укртелефільм"

Вийди-вийди Іваночку
Заспівай нам Весняночку
Зимували не співали
Весни дожидали

Весно Весно наша Весно
Да що Ти нам та принесла
Старим Бабам по Кийочку
А Дівчатам по Віночку

Звила я Віночок вчора
Ізвечора-ізвечора
З Зеленого Барвіночку
Тай повісила на Кілочку

А Матуся Моя вийшла
Та Віночок Зелен зняла
Та Віночок Зелен зняла
Тай Нелюбові дала

Ой коли б я теє знала
Я би Його розірвала
Я би Його розірвала
Ніж Нелюбові дала

1. Їхав козак за Дунай
2. Зеленеє жито
3. Ніч яка місячна
4. Чорнії брови, карії очі
5. Ти ж мене підманула
6. Туман яром
7. Димить туман
8. Ой, на горі два дубки
9. Розпрягайте, хлопці, коней
10. Тиха вода
11. Я знайду доріженьку
12. Думи мої
13. Ой, кряче, кряче
14. Ішов козак яром
15. Ой, чий то кінь стоїть
16. Ох і не стелися, хрещатий барвінку
17. Дивлюсь я на небо
18. Ой, розвивайся, да сухий дубе
19. Ой, віє вітер
20. Ой, на горі та й женці жнуть
21. Ой, у полі верба
22. Сидить Миколай
23. Їхав козак містом.

Де ми з тобою будем, Коли закінчиться їхня війна? Чи вистачить нам сили зробити так, Щоби впала стіна, Стіна, стіна... Впала між нами стіна, стіна, стіна... Ким ми з тобою будем, Коли налиють і скажуть: "До дна!" Чи стане нам бажання зробити, Так щоби впала стіна, Стіна, стіна... Впала між нами стіна, стіна, стіна... Чи ми з тобою будем удвох В останньому кадрі кіна? І вистачить нам сили зробити так, Щоби впала cтіна, Cтіна, стіна... Впала між нами стіна, стіна, стіна... Впала між нами стіна! Стіна, стіна! Впала між нами стіна! Стіна, стіна! Впала між нами стіна! Стіна, стіна! Впала між нами стіна! Впала між нами стіна!

Где мы с тобою будем, Когда закончится их война? Хватит ли нам сил сделать так, Чтоб упала стена? Стена, стена... Исчезла между нами стена, стена, стена. Кем мы с тобою будем, Когда нальют и скажут: "До дна!" Хватит ли нам желания сделать так, Чтоб упала стена? Стена, стена... Исчезла между нами стена, стена, стена. Будем ли мы с тобой вдвоём В последнем кадре кино? И хватит ли нам сил сделать так, Чтоб упала стена? Стена, стена... Исчезла между нами стена, стена, стена. Упала между нами стена! Стена, стена! Упала между нами стена! Стена, стена! Исчезла между нами стена! Стена, стена! Упала между нами стена! Исчезла между нами стена!

Гей, cоколи!


Гей, десь там, де чорні води,
Сів на коня козак молодий.
Плаче молода дівчина,
Їде козак з України.

Приспів:
Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Степовий жайво_ ро_ ночку!

Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Мій степовий, дзвінь, дзвінь, дзвінь!

Жаль, жаль, за милою,
За рідною стороною.
Жаль, жаль, серце плаче,
Більше її не побачу.

Приспів.

Плаче, плаче, дівчинонька,
Люба моя ластівонька.
А я у чужому краю,
Серце спокою не має.

Приспів.

Меду-вина наливайте.
Як загину - поховайте
На далекій Україні
Коло милої дівчини.

Приспів.

ЭМИЛЬ КРУПНИК - МУРКА

Ліна Костенко


Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу.
Мала щастя своє, проміняла його на біду.
Голубими дощами сто раз над тобою заплачу.
Гіацинтовим сонцем сто раз над тобою зійду.

Ми з тобою такі безборонні одне перед одним.
Ця любов не схожа на таїнство перших причасть.
Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем.
Кожен день був жагучим чуттям передщасть.

А тепер... Що тепер? Моє серце навіки стерпне.
На пожежах печалі я пам'ять свою обпалю.
Якби ти знав, як солодко, нестерпно,
і як спочатку я тебе люблю!





Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Ліна Костенко "Моя любове"

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.