Thread: Різні пісні

Ліна Костенко -

Між іншим


Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Знову осінь...Осінній день. Ліна Костенко.

Співає Ольга Богомолець

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій...

Л.Костенко. Осінній день березами почавсь

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов, Ми будемо на "ви".
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

Перевод.
Осенний день начало взял с берёз.
А грусть моя творит гравюры буден.
Смогу ли думать о тебе без слёз?
Но говорить об этом мы не будем.

Ты вновь придёшь. И будем мы на "вы".
И ни единый миг наш неподсуден.
Ты грусть в моих глазах переплыви.
Но говорить об этом мы не будем.

Пусть будет так, как я себе велю.
Для сердца путь неимоверно труден.
Я Вас люблю, о как я Вас люблю!
Но говорить об этом мы не будем.



Читать полностью: http://h.ua/story/369690/#ixzz2ynvOiRSp

Ліна Костенко - Вечірнє сонце.

Виконує Ольга Богомолець

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Понад Хустом ворон кряче

Понад Хустом ворон кряче,
Понад Хустом ворон кряче,
На чужині мати плаче.

Не плач, мати, та й не тужи,
Не плач, мати, та й не тужи,
Я ранений та й не дуже.

Голівонька у четверо,
Голівонька у четверо,
А серденько у шестеро.

Найми, мати, столярика,
Найми, мати, столярика
Ще й файного малярика.

Найми хатку побудує,
Найми хатку побудує,
Чорним цвітом помалює.

Там, там, там, тільки там, де нас нема
Там не падає зима
Тільки там, тільки там де нас нема
З неба
Там, там, там, тільки там, де нас нема
Там не падає вона
Тільки там, тільки там де нас нема
Й не треба.


Там, там, там, тільки там, де нас нема
Ходять всі на головах
Тільки там, тільки там де нас нема
Ходять
Там, там, там, тільки там, де нас нема
Ходять всі на головах
І питаються у нас
Де ви є? Де ви є?


Скажи мені, чому не можу
Забути те, чого нема?
Скажи мені, чому не можу
Забути те, що,
Те, що навколо зима?



Там, там, там, тільки там, де нас нема
Там не падає зима
Тільки там, тільки там де нас нема
Люди
Там, там, там, тільки там, де нас нема
Там тече жива вода
Тільки там, тільки там де нас нема
Всюди


Там, там, там, тільки там, де нас нема
Менше льоду, ніж тепла
Тільки там, тільки там де нас нема
Льоду
Там, там, там, тільки там, де нас нема
Ходять всі на головах,
І тече жива вода
Hе для нас...


Скажи мені, чому не можу
Забути те, чого нема?
Скажи мені, чому не можу
Забути те, що,
Те, що навколо зима?

http://muzozo.ru/track/zu1Iz6hOzusi=e5O=upIzu1H




Я замилований тобою,
Я покидаю твої мапи.
Сльозою, що біжить щокою,
Ділю себе я навпіл.
Я відлітаю легко так,
Лишаю все, що є у мене.
І не болять чужі слова,
Говорять хай собі даремно.

Аморе, аморе, аморе,
Залиш хоча би шанс.
Аморе, аморе, аморе,
Я повернусь для нас.

О так, я був колись коханий
І до країв любові повен.
Пісень написаних про це
Я наспівав безмежне поле.
Ми почекаємо ще мить.
З тобою кожен ранок добрий.
І я співатиму тобі,
І знову ти щаслива поряд.

Аморе, аморе, аморе,
Залиш хоча би шанс.
Аморе, аморе, аморе,
Я повернусь для нас.

Фолькнери http://folknery.com/



КАРЧАТА

Ой, на горі карчата, а в долині дівчата,
Січи-рубай дерево, куди глянеш, зелено, карчата.

Десь узявся Іванко, Десь узявся Іванко,
Січи-рубай дерево, куди глянеш, зелено, Іванко.

Всіх дівчат він розігнав, лиш Марійку собі взяв,
Січи-рубай дерево, куди глянеш, зелено, собі взяв.

Повів її у садок, нарвав її ягідок,
Січи-рубай дерево, куди глянеш, зелено, ягідок.

Їж, Марійко, ягідки, забувайся за дівки,
Січи-рубай дерево, куди глянеш, зелено, за дівки.

Місяць на небі

deliKate - Даруй мені любов (the Beatles cover - All You Need Is Love. )

Дмитрий Гнатюк


Чом, чом, чом, Земле моя,
Так люба ти мені, так люба ти мені,
Чом, чом, чом, земле моя,
Чарує так мене краса твоя?

Чим, чим, чим мене манить
Пташні твоєї спів,
Запашний цвіт лісів?
Чим, чим, чим?
Манить мене
Водиця струй твоїх,
Що тут пливе?

Тим, тим, тим!
Дитино, знай,
Бо тут ти вперше світ
Узріла в яри літ;
Тим, тим, тим!
Дитини, знай,
Бо води й ті ліси-
Твій рідний край!

Тут, тут, тут!
Діди твої
Пролили кров свою,
За віру і свободу;
Тут, тут, тут!
Усі твої,
Найближчі серденьку
І дорогі!

В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила причарувала.

Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер з тобою ходити мушу.

Ходити буду, любити буду,
Ходити буду, любити буду,
Скажу по правді, сватать не буду.
Ходити буду, любити буду,
Скажу по правді, сватать не буду.

Я більш не вийду, з тобой не стану,
Я більш не вийду, з тобой не стану,
Пришлю сестрицю такую саму.

А я з сестрою вечір постою,
А я з сестрою вечір постою,
Не та розмова, що із тобою.
А я з сестрою вечір постою,
Не та розмова, що із тобою.

Не та розмова, не тії слова,
Не та розмова, не тії слова,
Не білолиця, не чорноброва.
Не та розмова, не тії слова,
Не білолиця, не чорноброва.

«Скопировано с сайта www.karaoke.ru»

На краю села хатина
Загляда в вікно смерека
А в хатині є дівчина
Та до неї так далеко

Приспів:
Ой, смереко
Розкажи мені, смереко
Чом ростеш ти так далеко
Чарівна моя смереко

Вийди мила на озерце
Бачити тебе я мушу
Ти запала мені в серце
Полонила мою душу

Приспів

Вже весна Карпати вкрила
Журавлі вже прилетіли
Лиш свою дівчину любу
Ми з тобою не зустріли

Приспів

Дмитрий Гнатюк

Проводжала мати

Ігор Шамо - Валерій Курінський

Проводжала мати свого сина
В дальну путь, у добру годину.
І казала мати: "Рідну вишню не забудь,
І рідну хатину, i рідну хатину".

Прощалася засмучена,
З надіями навік заручена,
А сліз усіх не виплакать,
І радощі нові не виплекать.
І мріє, мріє серце:
Син додому вернеться,
Бо мати сина вміє ждать.

Ластівки-листівки
Стали рідко прилітать,
І сина немає.
Вже старенька вишня
Вже не буде розцвітать,
А мати чекає, роками чекає.

Ростуть сини, як соколи,
Летять за мріями високими,
Ідуть сини дорогами,
Що від стежок росли, широкими.
А мати мріє, серце -
Син додому вернеться...
Ти чуєш, сину, - мати жде...

Дмитрий Гнатюк



Летять ніби чайки...


Летять, ніби чайки, і дні, і ночі
В синю даль, в синю даль,
А серце мені шепоче:
- Кинь печаль, кинь печаль.

Ген, сонце у хвилях заграло,
І радість витає навкруг!
Наче в світі не стало | (3)
Розлук...

Хай весни, мов птиці, казково – сині,
Відлетять, відлетять,
Я тільки тебе єдину
Буду ждать, буду ждать.

Я вірю – повернеться щастя,
З тобою зустрінемось знов.
Ти скажи, чи не згасла | (3)
Любов...

Летять, ніби чайки, і дні, і ночі
В синю даль, в синю даль,
А серце мені шепоче:
- Кинь печаль, кинь печаль.

Дмитро Гнатюк

Над горою місяць повен (Чардаш)

О.Білаш - С.Пушик

Над горою місяць повен,
А по річці плава човен,
Плива човен, плай несеться,
А в нім серце коло серця.

Як дівчина веслувала
Та весельце поламала.
Засмутились очі карі,
Що весельця вже немає.

Смутні очі — то дівочі,
А веселі — парубочі.
Серед плеса хлопець весел,
Хоч немає пари весел.

Весел хлопець, не сумує,
Він рукою завеслує.
А як стане веслувати,
Буде милу обнімати.

Дмитро Гнатюк

Квітка з полонини

Музика та слова Романа Савицького

Із давніх вже давен, на полонині, ген,
Є квіточка ромен, що зір манить.
Цю квітку запашну, чаклунку чарівну
Дала ти, щоб одну тебе любить.

І я люблю з тих пір тебе, дівчино з гір,
Спокою вже, повір, мені нема.
Бо довгі ночі, дні, і на яву, і в сні,
Мов шепче хтось мені, любить дарма.

Кохання два слівця - де сонячні серця,
А безнадійність ця - глибокий жаль.
Від надаремних мрій тьмяніє розум мій,
Дівчина чорних вій - моя печаль.
Та стільки раз в житті стрічаю гори ті
Надхмарні і круті - красу свою.
Завжди у квітці тій маленькій дорогій
Я бачу образ твій - любов мою.

Люблю тебе, дівча із полонини,
Замріяною квіткою назвав
Тобі наймення чарівливе дав,
Бо думаю про тебе щохвилини.
Тебе люблю я, квітко з полонини,
Ти перше посміхнулася мені,
Як теплі сонця промені ясні,
Як пісня із карпатської вершини.

Минають літечка, засохла квіточка,
Що біля серденька її поклав.
Вже більш не бачену, в цвіт закосичену,
Тебе утрачену, я знов згадав.
Бо ти, як перший цвіт зробила ранній світ
У серці юних літ що не згасав.
Та я не знав і сам, що в полонині там
Ромен ще звуть ім'ям "люби мене".

Та я не знав і сам, що в полонині там
Ромен ще звуть ім'ям "люби мене"...
---------------------------
Кадри з х/ф "На зелёной земле моей" (1958, Одеська к/ст)

В ЦАХАЛ танцуют под украинские песни

Вадим Дубовский


Гуцулка Ксеня (українське танго)

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла, –
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:

Приспів:
– Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:

Приспів