Thread: Різні пісні

Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Виступали стрільці січовi у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми ті ворожі кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільціі січови з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Вадим Дубовский


Слова Михайло Петренко

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

Гурт Інший День

У лоні снів відбитки днів,
Твій образ не розчинить морок.
Осінній лист, прозорий зміст,
І я ніхто: ні друг, ні ворог.

Приспів:
Що мені той зміст утішних слів? -
Не вгамує він і не спасе.
Що мені до тих далеких днів? -
Серце у вчорашній день несе.
Що мені той зміст утішних слів? -
Не вгамує він і не спасе.
Що мені до тих далеких днів?

Дороги пил, нестаток сил,
І ти мій не відновиш подих.
Нестерпний біль пустих неділь
Не змити у проточних водах...

Приспів.

Що мені той зміст утішних слів? - |
Не вгамує він і не спасе. |
Що мені до тих далеких днів? - |
Серце у вчорашній день несе. | (4)

Марія Бурмака

Тінь по воді

Тінь по воді замітає сліди
Ніби навесні звуками і знаками
Тільки тоді танутемє лід коли світові
Буде не однаково

Приспів:
Тінь по воді відлуння зими
Тінь по воді мов серед війни
Тінь по воді і тільки із ним
Світло мені спокійно мені

Встати і вийти знову прийти
Бути із ним називати по імені
Нам не змінити і на знайти
Більше жодних причин
Що би просто піти мені

Приспів:
Тінь по воді відлуння зими
Тінь по воді мов серед війни
Тінь по воді і тільки із ним
Світло мені спокійно мені

Щоб загубитись не довелось
Наші сни у волоссі переплеталися
Що буде далі не знає ніхто
Тільки серце теплом
Знов відзивається

Приспів:
Тінь по воді відлуння зими
Тінь по воді мов серед війни
Тінь по воді і тільки із ним
Світло мені

Тінь по воді відлуння зими
Тінь по воді мов серед війни
Тінь по воді і тільки із ним
Світло мені спокійно мені

НЕДІЛЯ

Трохи теплих слів

Хтось іде у землю
Дехто на небеса
Хтось чекає свято
У когось його нема
Тож як мрієш – літай
Якщо знаєш – скажи

Приспів:
Хоч трохи теплих слів
Бо на очах сльоза
Навколо подих стих
У кохання серце стало
Не пройти крізь віки
Якщо не любиш, не вагайся
Прошу, бо все загубиш

Хтось летить мов птаха
Дехто повзе мов змій
Хтось тремтить від жаху
Дехто прагне в бій
Тож як зможеш – лети
Якщо знаєш – скажи

Приспів

Published on Jul 25, 2014 - Вадим Дубовский


Оригінальний текст Михайла Старицького:

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною -
І над панами я пан...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями -
Що то за божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько;
Тепло-ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала -
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?

композитор Степан Ткачук.

Сильний вітер, сильний вітер, сильний вітер,
Поламав у чистім полі білі квіти...
І чому це, і чому це все так сталось,
Що моє кохання з милим обірвалось.

Приспів:
Сильний вітер, сильний вітер, сильний вітер,
Не ламай у чистім полі білі квіти,
Рознеси моє страждання,
Поверни моє кохання,
Сильний вітер.

Із-за хмари ясний місяць похилився,
А у полі дві стежини розійшлися...
І твоя стежина круто повернула,
А моя стежина в росах потонула.

Приспів.

Як приходив я до тебе опівночі,
І дивився в твої карі ясні очі,
Ти сказала, що не треба, що не треба...
Хай розкаже сильний вітер все про тебе.

Приспів.

Та я вірю, що стежини ці зійдуться,
І любов-кохання з милим повернеться...
А у полі білий вітер ще гуляє,
Але вже він білих квітів не ламає.

Приспів.

ОПАЛЕ ЛИСТЯ

Романс "ПІЗНЯ ОСІНЬ".

Слова - Наталі ПАПРОЦЬКОЇ,

музика і виконання - Василь ДУНЕЦЬ,

Вадим Дубовский




"Два кольори"

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мандри

Світ

В небо божевільним диким птахом
Я лечу, де білі хмари,
І кличу тебе!
Сонце і гарячі хвилі вітру
Нас несуть на вільних крилах,
Тебе і мене.

Приспів:
Лети і не забувай:
Світло сонця розтопить лід!
Світ - дивний безмежний рай
В морі гірких солоних сліз!

Серце, наче птах в самотнім небі,
Що сумує і шукає у хмарах тебе,
Парха, наче камінь в срібній хвилі,
І злітає в небо синє, чекає тебе.

Приспів.

Світ - дивний безмежний рай
В морі гірких солоних сліз!

Приспів. (2)

Світ - дивний безмежний рай |
В морі гірких солоних сліз! | (2)

Мандри

Черевики (Різдвяна)



Гей-гоп, чікі-чікі,
Пада сніг на черевики,
У твоїх очах чарівних
Загубив я спокій свій.
Гей-гоп, дана-дана,
Від твоїх очей, кохана,
Серце наче квітка п'яна,
А у серці дикий джміль,
Гей-гей!
Гей-гоп, моя мила,
Сонце встало, сонце сіло,
Хай дарує Бог нам силу,
Жеб здолати битий шлях.
Гей-гоп, віє вітер,
А циганський місяць світить
Золотим яскравим світлом,
Як дукат в твоїх очах!
Гей-гей!

Приспів:
Ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-лай, кохана!
Ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-лай, Різдвяна!
Ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-лай, чарівна!
Ла-ла-ла-ла-ла-лай!

Гей-гоп, вишиванка,
Коломийка на Маланку
І забава аж до ранку,
А на ранок - новий день!
Гей-гоп, моя мила,
Кучерява, чорнобрива,
Мене п'яного носила,
Я співав тобі пісень,
Гей-гей!
Гей-гоп, дана-дана,
Від Василя до Йордана
Мандрівний вертеп різдвяний
Колядує по хатах.
Гей-гоп, Україна,
З нами Бог і з нами сила
Від колиски й до могили,
Аж до сонця в небесах!
Гей-гей!

Приспів.

Гей-гоп, чікі-чікі,
Пада сніг на черевики,
У твоїх очах чарівних
Загубив я спокій свій.
Гей-гоп, дана-дана,
Від твоїх очей, кохана,
Серце наче квітка п'яна,
А у серці дикий джміль,
Гей-гей!
Гей-гоп, моя мила,
Сонце встало, сонце сіло,
Хай дарує Бог нам силу,
Жеб здолати битий шлях.
Гей-гоп, віє вітер,
А циганський місяць світить
Золотим яскравим світлом,
Як дукат в твоїх очах!
Гей-гей!

Приспів. (2)

Марія Бурмака.

Місто ангелів

Am
Місто ангелів і дощів
Dm
На казкові малюнки схоже.
G C#m6
Тільки ангелів - ні душі,
Am E7sus4 E
а лиш просто так - перехожі.


Місто, що не чуже мені.
Золоте павутиння вулиць...
Все, здається, давно заснуло,
окрім світла в однім вікні.

Приспів:
Am7 Dm
Тільки раз і не більше,
G
знаю, не більше,
C E7sus4 E
щоб забути назавжди.
Am7 Dm
Лиш на мить стану ближче,
G
Я стану ближче -
C E7sus4 E
і не зможу вже піти.

Місто зустрічей і прощань...
і розбитих сердець, можливо.
Берег правий і берег лівий,
і всі шанси для сподівань.

Місто звуків і голосів.
По бруківці стікає тиша.
Все стає непомітно тихше,
І нечутне уже для всіх.

Приспів.

Ми стаємо серед дощів.
Ми цього зорепаду варті.
Що хотіти іще нам варто? -
лиш стояти на цій межі.

Місто пристрасті, і образ,
і примирень таких гарячих.
Ти, напевно, мене пробачиш -
я прощала тебе не раз.

Приспів...

Закінчення: Am

Спивае Ніна Матвієнко

https://www.youtube.com/watch?v=1yh2os2LGyg - Таисия Повалий

https://www.youtube.com/watch?v=bSF9uUPcNMs - Тамара Гвердцители

https://www.youtube.com/watch?v=2phjsQ_dsDE - Александр Малинин

https://www.youtube.com/watch?v=NY4KwJHHdX8 - Ольга Мельник




Чарівна скрипка



Em Am
Сіла птаха білокрила на тополю,
D G H7
Сіло сонце понад вечір за поля.
Em Am
Покохала, покохала я до болю
H7 Em
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я принесла своє серце скрипалю.*

Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна.
І не знала, що та музика чарівна
Не для мене, а для іншої луна.
___________________________________
Відміна:

Покохала, зачарована струною,
Заблукала у березовім гаю,
І понесла журавлиною весною
В гай зелений своє серце скрипалю.

Дiaнa Петриненко



Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі, дівочі?

Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.

Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люди – як чужії,
Ні з ким говорити.

Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,

Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує:
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує.

Чужі люди не спитають
Та й нащо питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить...

Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,

Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе.

Дiaнa Петриненко


Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.

Світи йому ранесенько
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.

Світив місяць, світив ясний,
Та й зайшов за тини,
А я, бідна, гірко плачу:
Зрадив мене милий!

"Або ж мене вірно люби,
Або ж навік лиши,
Або ж мої чорні брови
На папері спиши!"

"Писав же я чотири дні
І чотири ночі,
Та не можу ісписати
Твої карі очі!"

"Писав же ти на папері –
Пиши на китайці,
Як не змалюєш ти звечора,
То я умру вранці!"

Published on Oct 15, 2014 - Вадим Дубовский


Ох, і не стелися, хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі.
Гей, не втішайтесь злії воріженьки
Та й пригодоньці моїй. (2)

Бо моя пригода — козацькая врода,
Та як ранняя роса.
Як вітер повіє, сонечко зігріє,
Роса на землю впаде. (2)

Що вітер повіє, сонечко зігріє,
Роса на землю впаде.
Так моя неслава, людська поговірка
Усе марно пропаде. (2)

На людськую славу й тую поговірку
Ще раз у Крим ісходжу.
Повні вози солі, повні мажі риби
Ще додому привезу. (2)

Гей, наливайте повнії чари (Ukrainian folk song)



Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося.
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося.

Вдармо об землю лихом-журбою
Щоб стало всім веселіше!
Вип'єм за щастя, вип'єм за долю,
Вип'єм за все що миліше.

Гей нумо, хлопці, славні молодці,
Чом ви сумні, невеселі?
Чи у шинкарки мало горілки,
Пива чи меду не стало?

Пиймо, панове, пиймо, братове,
Пиймо, поки іще п'ється!
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється.

Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося.
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося.

Реве та стогне Днiпр широкий...

Golem - Червона рута