Юрій Федькович
Заєць

— О Боже мій, — так заєць раз ридав, —
Ти кожному якусь потугу дав:
Дав чоловіку ум, дав псові зуби,
Медвідь з корінням вириває дýби,
Мурашки навіть кожен ся боїть!
Але мене?.. О, гіренький мій світ!
Шкода лиш, що я чимось звуся!
От краще піду утоплюся,
Та й спокій голові!.. Нема мені чо жить! —
Пішов наш куций ся топить.
Приходить понад став (се діялось в неділю) —
Жаби на березі ся грали,
Та й керикорили — звичайно, як жаби —
Про смутні бузьки, про шваби,
Як з булкою собі їх в маслі пряжуть,
Відтак знов про ворони вражі.
Аж тут з корчів наш заєць — гульк!
Жаби усі в ту мить у воду — бульк!
А заєць зупинивсь і каже:
— Коли мене хоч жаба ся боїть,
То не гіренький ще мій світ!..

Quote Originally Posted by Новий тлумачний словник української мови, 2006
бузькó, á, ч., діал. Лелека, чорногуз, бусол, бузьок, боцян, боцюн, боцяг, гáйстер. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис.)
Quote Originally Posted by Новий тлумачний словник української мови, 2006
швáба, и, ж., заст. Образа.
Федькович Осип (1834—188 — выдающийся украинский писатель и общественный деятель, «буковинский Кобзарь» (в школьной программе значится как Юрий Федькович).
Монета с его изображением:
http://www.bank.gov.ua/bank_mn/Yuv_m.../Fedkovych.htm

В русском переводе басня Эзопа превратилась вот в такую сказку:

Лев Николаевич Толстой
Зайцы и лягушки

Сошлись раз зайцы и стали плакаться на свою жизнь:
— И от людей, и от собак, и от орлов, и от прочих зверей погибаем. Уж лучше раз умереть, чем в страхе жить и мучиться. Давайте утопимся!
И поскакали зайцы на озеро топиться. Лягушки услыхали зайцев и забултыхали в воду. Один заяц говорит:
— Стойте, ребята! Подождём топиться; вот лягушачье житьё, видно, ещё хуже нашего: они и нас боятся.